ворчать в течение определённого времени

1) (известн. время) пробурчати, прогарчати, вибурчати, вигарчати якийсь час;

2) (проговорить ворча) буркнути, воркнути, пробурчати, проворкотіти, прогарчати, (сердито) гарикнути, (в ответ) відбуркнути(ся), відворкнутися, відгарикнутися, (о собаке) прогарчати. [Мавра-ж буркне щось неподібне (Григор.). Щось прогарчав собі під ніс (Стор.). Якого там кулика ви видумали, дядьку! - пробурчав (М. Вовч.)]. «Одно відомо, знов дід проворкотів» (Л. Укр.)].

* * *

1) ( о собаке) прогарча́ти

2) ( о человеке) пробурча́ти, прогарча́ти, пробуркота́ти, пробуркоті́ти

3) ( ворчать в течение определённого времени) гарча́ти [ці́лу годи́ну], прогарча́ти